Почнемо з того, що ми знали на початку дослідження: на старій карті, надрукованій у Гданську в 1648 році, посеред порожнечі між Дністром і Бугом стоїть позначка — Kamionobrod. Дві слободи по обидва боки річки. Назва, якої немає в жодному реєстрі. Координати вказують на верхів'я Шумилівки — туди, де сьогодні стоїть Городківка.

Карта Боплана

Деталізована карта Боплана, сектор 1–3 Ширший фрагмент: усе Побережжя від Бугу до Дністра.

Delineatio specialis et accurata Ucrainae, 1650–1651.

Генеральна карта Боплана (1648) «Kamionobrod» між Holowbecz і Andresuwka. Видно підпис річки Konczemniecza R. (= Косниця/Марківка) та сусідній Jangrod (= Стіна).

Carte de l'Ukranie, Гданськ, 1648. Фрагмент.

Деталізована карта Боплана (1650–1651) «Kamionobrod» з двома позначками ⊕ (слобода) по обидва боки річки. Видно Andresuwka, Losłow, Kossezone (= Косниця). Масштаб 1:450 000.

Delineatio specialis et accurata Ucrainae, Гданськ, 1650–1651. Фрагмент.

Гійом Левассер де Боплан — французький інженер на службі в Речі Посполитій — картографував Україну протягом 1630–1640-х років. Його генеральна карта (Carte de l'Ukranie) вийшла друком у 1648 р., детальна восьмиаркушева (Delineatio specialis) — у 1650–1651. Обидві показують Kamionobrod на річці, підписаній Konczemniecza R. — ще одна назва Косниці/Марківки.

Позначка — два символи ⊕ по обидва боки річки. У легенді Боплана (за виданням Дашкевича, 1990) ⊕ означає «Sloboda, latine nova Colonia» — слобода, нова колонія. Не старе село, не місто, а саме нове поселення з пільговим статусом. Два символи — дві слободи на лівому і правому берегах.

Але як ми зв'язали Kamionobrod на старій карті з сучасною Городківкою? Відповідь дала геореференція. У 2018 р. Полчинські (Marquette University) опублікували Gazetteer of Beauplan's Ukraine — цифровий каталог усіх позначок на картах Боплана з прив'язкою до координат. Запис gazbu-2337: Kamionobrod — 48.378°N, 28.693°E. Городківка — 48.377°N, 28.699°E. Різниця — менше 400 метрів. А сусіди на карті (Andresawka = Андріяшівка, Oreskowa abo Hanielpole = Гарячківка (подвійна назва), Osanka = Вільшанка) збігаються з сучасними селами вздовж Шумилівки.

Реєстр 1649 року — перша адміністративна згадка

Наступне джерело — Реєстр Війська Запорозького 1649 р. Тут з'являється Мястківська сотня Брацлавського козацького полку. Сотник — Михайло Зеленський. Під його командою — 259 козаків.

Реєстр Війська Запорозького 1649 р. (с. 253) «СОТНЯ МЯСТКОВСКАЯ» — Михаило Зеленскии сотник. Видно прізвища козаків: Маликъ Мистковскии (прізвище від назви поселення).

Реєстр 1649 р. (ред. Тодийчук та ін., 1995), с. 253

Зверніть увагу: назва вже Мястківка, не «Кам'янобрід». І це не маленька слобода, а центр сотні — адміністративна одиниця з кількома підпорядкованими поселеннями. 259 козаків означає значне населення — разом із родинами і некозацьким людом це сотні, якщо не тисячі мешканців.

Подимний реєстр 1664 року — ім'я власника

Третє джерело — тарифа подимного 1664 р. (АЮЗР VII.2, с. 561). Тут М'ястківка нарешті прив'язана до конкретної людини:

«Z Miastkowki, słobody... p. Koniecpolskiego, wojewodzica Sędomirskiego, z dymow dwudziestu pięci.»

«З М'ястківки, слободи... п. Конецпольського, воєводича сандомирського, з димів двадцяти п'яти.»

АЮЗР VII.2, док. XXIX (1664), с. 561

АЮЗР VII.2, с. 561 — подимний реєстр 1664 р. Перший рядок: «Z Miastkowki, słobody j. mc. p. Koniecpolskiego, wojewodzica Sędomirskiego, z dymow dwudziestu pięci» — М'ястківка як слобода Конецпольського, 25 димів.

Архивъ Юго-Западной Россіи, ч. VII, т. 2 (1890), с. 561

Конецпольський — ось хто стоїть за цим поселенням. «Воєводич сандомирський» — тобто син воєводи сандомирського. У 1664 р. це вже не Олександр Конецпольський (1620–1659), який помер п'ятьма роками раніше, а його син Станіслав Самуїл (~21 рік у 1664 р.), який законно носив цей патронімічний титул.

Ще одна деталь: М'ястківка записана як «słoboda» — слобода. Лише 25 димів — село спустошене (що сталося між 1649 і 1664 — окрема історія, яку ми розкажемо далі), але зберігає пільговий статус нової колонії.

Connotatio Dobr — два імені, одне місце

У 1672 р. Османська імперія вторглася в Річ Посполиту. За Бучацьким миром (жовтень 1672) Поділля і частина Брацлавщини відійшли Туреччині. Маєтки шляхти на цих землях «відпали» — власники втратили доходи, але не відмовились від прав. Рід Конецпольських склав реєстр усього, що втратив — Connotatio Dobr Dziedzicznych («Перелік Спадкових Маєтків»). Документ датується ~1676–1682 рр.; опублікований Пшилецьким у 1842 р. Це найповніший список володінь Конецпольських — 61 містечко і 99 сіл, загальний річний дохід 420 000 злотих.

Connotatio Dobr Dziedzicznych (с. 375) Заголовок: «Перелік Спадкових Маєтків... Станіслава на Конецполі Конецпольського, Обозного Коронного, які за пактом з Цесарем Турецьким відпадають...»

Przyłecki, Pamiętniki o Koniecpolskich (1842), с. 375; RCIN

І тут — сюрприз: наше поселення з'являється двічі, під різними назвами і в різних трактах. Тракт — це не дорога, а адміністративно-господарський маршрут, ланцюжок маєтків, записаних у порядку об'їзду. Конотація має кілька трактів; нас цікавлять два: Дністровий (маєтки на шляху до Дністра) і Боговий (на шляху до Південного Бугу).

Connotatio Dobr — Тракт Дністровий (с. 376) «w Trakcie Dniestrowym Miástá nizey opisane» — перший у списку: Kamiénobrod (лівий стовпчик, перший рядок). Нижче на цій же сторінці починається Тракт Боговий.

Connotatio Dobr (бл. 1672–1682), друк. брошура; RCIN XVIII.3.172. Передрук: Przyłecki (1842), с. 376

Connotatio Dobr — Тракт Боговий (с. 377) Продовження списку: Miastkowka (лівий стовпчик, п'ятий рядок знизу). Те саме поселення — під іншою назвою, в іншому тракті.

Connotatio Dobr (бл. 1672–1682), друк. брошура; RCIN XVIII.3.172. Передрук: Przyłecki (1842), с. 377

Те саме поселення — під двома різними назвами, у двох різних трактах. Перше питання: чи це справді одне місце, чи два сусідніх? Друге: якщо одне — чому подвійний запис?

Відповідь прийшла не одразу. Ключ — у приписках до кожного тракту, де вказано воєводство («w Woiewodztwie Podolskim, a częścią y w Bracławskim» для Дністрового; «w Woiewodztwie Bracławskim» для Богового), і в порядку, яким перелічені поселення: вони йдуть не абеткою, а по маршруту — від гирла до гирла, від дороги до дороги, як при об'їзді маєтків.

Що поселення записані саме як маршрут, підтверджує незалежне джерело. У 1643 р. секретар гетьмана Конецпольського Станіслав Освєнцім веде діяріуш (щоденник) об'їзду маєтків свого патрона:

«Sam też JMP. Krakowski, nazajutrz wyjechawszy z Nowogrodu i w mili dobrej od niego pokarmiwszy w Żabokrzyczu, miasteczku swoim, a stąd po obiedzie pominąwszy w mili Krzykliwe uroczyszcze i słobodkę swoję, stanął we dwóch milach od niej na noc w Markówce, słobodzie i miasteczku swojem.»

«Сам ясновельможний краківський [Конецпольський], назавтра виїхавши з Новоґрода і за милю від нього погодувавши коней у Жабокричі, містечку своєму, а звідти по обіді, минувши за милю Крикливе, урочище і слобідку свою, став за дві милі від неї на ніч у Марківці, слободі й містечку своєму.»

Oświęcim S. — Dyaryusz 1643–1651 (SRP, t. XIX, Kraków, 1907), запис від 26 IX 1643

Маршрут Освєнціма — Новоґрод → Жабокрич → Крикливе → Марківка-Савранська → Вербка → Чечельник — дуже близький до порядку поселень Тракту Богового в Конотації, написаній тридцять років пізніше. Не всі поселення збігаються — частина з'явилась уже після 1643 р. — але логіка маршруту та сама. Конотація фіксує не абстрактний перелік, а реальний маршрут об'їзду, яким управителі їздили від маєтку до маєтку. Тракт Дністровий — це не «ліва сторона річки», а маршрут: від Кам'яноброду на південь через Лосів, Краснополе, Дмитрашківку, Хрестищі до Кам'яниці Дністрової на самому Дністрі. Тракт Боговий — інший маршрут: від Козинців і Китайгорода на заході через Андріяшівку до М'ястківки. М'ястківка / Кам'янобрід — вузлова точка, де два маршрути перетинаються. Кучманський шлях, що проходив через центр маєтків, розділяв «бузький» і «дністровський» напрямки.

Складемо все докупи. Уявіть, що ви — управитель Конецпольського і їдете Трактом Боговим зі сходу, від Бугу. Козинці, Китайгород — далі на захід, до Шумилівки: Андріяшівка, і нарешті М'ястківка — кінець маршруту. Далі вгору по Шумилівці — вже Четвертинські (Марківка-Янушґрод), туди не їдете. Андріяшівка і М'ястківка стоять на Шумилівці, але записані в Тракті Боговому, бо ви дістались до них зі східного, бузького напрямку.

Тепер уявіть інший об'їзд — Тракт Дністровий. Ви стоїте на тому самому місці, але їдете на південь: від кам'яного броду через Шумилівку — на Лосів, Краснополе, Дмитрашківку, аж до Кам'яниці Дністрової на Дністрі. Тут ваша стартова точка — не «М'ястківка», а «Кам'янобрід», бо ви починаєте від переправи, і саме переправа є орієнтиром маршруту.

І є ще одна причина. Тракт Дністровий записаний як маєтки «w Woiewodztwie Podolskim, a częścią y w Bracławskim» — частково у Подільському воєводстві. Тракт Боговий — суто «w Woiewodztwie Bracławskim». М'ястківка стояла саме на стику — де кордон між двома воєводствами був нечітким (Крип'якевич: сотенна приналежність поселень на захід від М'ястківки «не встановлена»). Кожне воєводство мало свою податкову і судову систему, свої побірці, свої реєстри — і ніхто не звіряв їх між собою. Поселення на такому стику природно потрапляло до обох систем — під тим іменем, яке знав кожен побірця.

І тепер згадаймо Боплана: він показує дві слободи (⊕⊕) по обидва боки Шумилівки. Сам Тракт Дністровий описаний як маєтки «w Woiewodztwie Podolskim, a częścią y w Bracławskim» — тобто частково подільські, частково брацлавські. Це прикордонний хаос: формальний кордон між воєводствами проходив десь по Мурафі, але в цьому межиріччі він був настільки нечітким, що Крип'якевич зазначає — сотенна приналежність тутешніх поселень «не встановлена».

Можемо лише здогадуватись, але картина складається так: дві слободи Боплана — це, ймовірно, два адміністративних записи при одній переправі. Кам'янобрід — слобода при броді, ворота Тракту Дністрового (як Новоґрод — ворота для Богового). М'ястківка — містечко, кінцева точка Тракту Богового. Одне фізичне місце — але в умовах прикордонного хаосу воно потрапило до двох реєстрів під двома іменами.

Тож писар, складаючи два окремих переліки для двох воєводств, записав цю вузлову точку двічі: як стартову (Кам'янобрід — за назвою переправи) для дністровського маршруту і як кінцеву (М'ястківка — за власною назвою містечка) для богового. У всіх інших документах — реєстрах, актах, люстраціях — фігурує виключно «М'ястківка». Назва «Кам'янобрід» існує лише тут і на карті Боплана, де переправа важливіша за назву містечка.

Сліпа пляма: як М'ястківка стала Конецпольських?

Отже, ми знаємо: у 1626 р. увесь басейн Косниці/Марківки купив Четвертинський. У 1636 р. розмежування з Замойськими підтверджує: «grunt kosnicki» — земля Четвертинського. Конецпольський у цьому документі навіть не згаданий. Але в 1664 р. М'ястківка записана як маєток Конецпольського.

Що сталося між 1636 і 1664? Де акт передачі? Хто продав, подарував, обміняв? Це — центральна проблема дослідження, сліпа пляма, над якою я бився найдовше.

Гіпотеза А — пряма купівля. Найінтуїтивніший сценарій: гетьман Конецпольський просто купив середню частину басейну Марківки у Четвертинських. Так він робив з іншими маєтками — наприклад, Язловець за 1 100 000 зл., Павлоч за 1 200 000 (Connotatio Dobr, Przyłecki, 1842, с. 373–374). Але акт купівлі не знайдений: ні в Метриці Коронній, ні в ґродських книгах, ні в друкованих джерелах. Конотація Добр вказує ціну для Язловця, для Павлоча — але для трактів (де М'ястківка) ціни немає. Ніби їх ніхто не купував.

Гіпотеза Б — через Калиновських. Марцін Калиновський, гетьман польний коронний і староста брацлавський (з 1638), мав маєтки в регіоні. Ролле цитує візитацію єпископа Сєраковського (1760-ті), де серед 12 маєтків Калиновського, в яких його тестамент 1652 р. наказував збудувати костели, названо і «Miaskówce» (Rolle, Zameczki podolskie, т. 1, 1880, с. 34, виноска 37; за рукописом Wizyty biskupa Sierakowskiego, с. 462). Може, землі пройшли ланцюжком Четвертинські → Калиновські → Конецпольські? Але перевірка показала: маєтки Калиновських (Гуловці, Нестервар, Санник) — це інший район, не басейн Косниці (Крикун, Брацлавське воєводство, 2008). А Сєраковський писав через 100+ років після подій.

Гіпотеза В — політичний тиск. Конецпольський — гетьман великий коронний, один із наймогутніших людей Речі Посполитої. Четвертинський — підкоморій брацлавський (Яблоновський, Ziemie ruskie, T. XI, 1897, с. 724–725), князь, але без порівнянного впливу. Гетьман міг просто «попросити» поступитися. Це правдоподібно, але не пояснює юридичного механізму: навіть за тиску потрібен документ, щоб легалізувати володіння. А документа немає.

Гіпотеза Г — родинний альянс. Близько 1642 р. Петронела Четвертинська (дочка підкоморія Стефана) вийшла заміж за Адама Предбора Конецпольського з бічної гілки роду (Войтович, Князівські династії Східної Європи). У 1645 р. вони спільно судились з братом Янушем Четвертинським за маєтки у Брацлавщині (Крикун, 2008, с. 244). Роди стали родиною — і це могло полегшити будь-яку транзакцію. Але шлюб — це не акт передачі. Доказ союзу — не доказ продажу.

Жодна з чотирьох не давала відповіді. Я перевірив усе, що міг: 12 томів Сумаріушу Метрики Коронної (MK 180–190, ~2600 стор.), 36 томів Архіву Югозападної Росії, Яблоновського (3 томи), гербарзи Бонецького і Нєсєцького, молдавські хроніки (Костін, Уреке), османські джерела (Евлія Челебі), документи Брацлавського воєводства (5 МБ OCR) — загалом понад 100 джерел на польській, українській, латинській, французькій, турецькій мовах. Результат: акту передачі земель від Четвертинських до Конецпольських не існує. Ніде. Але натомість знайшлось дещо інше.

Хто міг заснувати М'ястківку?

Отже, акту передачі немає. Але ми знаємо ім'я власника з реєстру 1664 — Конецпольський. Реєстр не каже, хто з Конецпольських заснував М'ястківку, але знаючи хронологію, є лише один кандидат.

Станіслав Конецпольський (1591–1646) — гетьман великий коронний, каштелян краківський, князь Священної Римської імперії.

Портрет XVII ст. Wikimedia Commons.

Станіслав Конецпольський (1591–1646) — гетьман великий коронний, каштелян краківський, князь Священної Римської імперії (титул від Фердинанда III, 1637). Один із найкращих полководців Речі Посполитої. Масштаб його експансії вражає: батько Олександр (†1609) залишив йому одне місто — Конецполь. За 20 років Станіслав перетворив це на імперію: 170 міст, 740 сіл, 12 староств. Переможець під Мартиновом (1624), Хамерштином (1627), Тшцяною (1629), Охматовим (1644). Два десятиліття тримав південний кордон від татар і турків: «Posadami wielkich miast Ukrainę ozdobił, a tóm w Ukrainę Tatarom drogę zawarł» — «Великими містами Україну прикрасив, а тим самим татарам дорогу на Україну загородив» (Пшилецький).

У 1633 р. під Кам'янцем-Подільським він відбив штурм 20 тисяч солдатів Абази-паші, маючи лише 11 тисяч. У 1635 р. будує фортецю Кудак на Дніпрі — заслін від козацьких походів на Чорне море. Того ж 1635 р. отримує привілей для Чечельника на Брацлавщині (MK 181, k. 105v, doc. 251/1168) — перший відомий привілей Конецпольського в нашому регіоні. У 1637 р. придушує повстання Павлюка, у 1638 — Острянина.

Лютий 1637 р. Сейм у Варшаві. Конецпольський — на піку могутності: щойно відбив татар, контролює увесь південний кордон від Бару до Переяслава. Король Владислав IV нагороджує його за заслуги в боях з татарами і турками небаченим привілеєм:

«Król wydaje Stanisławowi Koniecpolskiemu, kasztelanowi krakowskiemu, hetmanowi wielkiemu koronnemu… przywilej na lokowanie ośmiu miast na prawie niemieckim, zwanym magdeburskim. Każde miasto założone być ma dla obrony Królestwa przy Szlaku Kuczmańskim, w województwie bracławskim.»

«Король видає Станіславу Конецпольському, каштелянові краківському, гетьманові великому коронному… привілей на заснування восьми міст на праві німецькому, званому магдебурзьким. Кожне місто має бути засноване для оборони Королівства при Шляку Кучманському, у воєводстві Брацлавському.»

AGAD, Metryka Koronna MK 182, doc. 241/1699, k. 185v–187v (Варшава, 27 II 1637)

k. 185v — початок привілею Заголовок латинською: «Ius Theutonicum Illustris Castellani Cracovien civitatibus Octo separatis Privilegijs concessum quae ab eo locandae sunt» — Право тевтонське ясновельможного каштеляна Краківського містам Восьми окремими Привілеями надане, які ним мають бути засновані.

AGAD, Metryka Koronna MK 182, k. 185v

k. 186r — основний текст Згадка Кучманського шляху: «ad viam Kuczmanicam». Перелік прав і свобод для осадників.

AGAD, Metryka Koronna MK 182, k. 186r

k. 186v — серце привілею Надання магдебурзького права: «ius Theutonicum quod Maddeburgen[se]… renunciatisque ab ea iura Terrae Polonae» — місто зрікається земського права польського. Звільнення від усіх чиновників. Кримінальна юрисдикція: крадіжка, вбивство, каліцтво, підпал, шахрайство. Війтом (Advocatus) призначається сам Конецпольський і його нащадки.

AGAD, Metryka Koronna MK 182, k. 186v

k. 187r — «окіенка» Видно порожні місця (прогалини) в тексті, де мала бути вписана назва кожного з восьми міст. Також: «Palatinatus Braclauiensis» (Брацлавське воєводство), «libertates» (свободи/слобода).

AGAD, Metryka Koronna MK 182, k. 187r

k. 187v — дата і дописка Дата: «Dat[um] Varsoviae in Conventio[ne] Regni publicae die XXVII Mensis Februarij Anno D[omi]ni M.DC.XXXVII» — Дано у Варшаві на Сеймі, 27 лютого 1637 р. Нижче — дописка польською: «Takich ośm Przywileiow de verbo ad verbum z okienkami, na wpisanie przezwiska Miast, które sadzone będą, iest wydanych».

AGAD, Metryka Koronna MK 182, k. 187v

Вісім міст. Магдебурзьке право. Для оборони при Кучманському шляху. І головне — документ містить «okienka», порожні місця для назв міст:

Вісім бланків з однаковим текстом і порожніми місцями для назв. Конецпольський отримує карт-бланш: він сам вирішує, де саме закласти вісім нових міст на Кучманському шляху.

Зверніть увагу на масштаб цих прав. Місто звільнене від юрисдикції усіх урядовців — воєвод, каштелянів, старост, підкоморіїв, суддів. А війтом (Advocatus) є сам Конецпольський і його нащадки. Це означає, що все замикалось на одну канцелярію — гетьманську: суди, апеляції, кримінальні справи, земельні акти. Не ґродський суд у Брацлаві, не підкоморій, не староста — лише Конецпольський.

Саме це пояснює, чому М'ястківка невидима для нас у документах. Вона не потрапляла до подимних реєстрів (бо libertates — звільнення від податків), не фігурувала у ґродських книгах (бо мала власний суд), не проходила через підкоморські розмежування (бо підкоморій не мав над нею юрисдикції). Усе, що стосувалося життя міста, — купівлі, спори, злочини, межові справи — осідало в приватному архіві Конецпольських. А він горів: під час Хмельниччини, під час турецької окупації 1672–1699, під час наступних воєн. Якщо документи були в Барі чи Підгірцях — вони могли зникнути назавжди.

Єдиний спосіб, яким таке поселення потрапляло у зовнішні документи, — спори з сусідами. І справді: перша архівна згадка М'ястківки — у справі ЦДІАУК, ф. 256, оп. 1, од. зб. 15, арк. 16 (за Крикуном, с. 244). Справа охоплює документи від 1635 р. і пізніше, тож конкретний рік згадки невідомий — це може бути і 1635, і 1637, і пізніше. Враховуючи, що привілей видано 27 II 1637, згадка цілком могла з'явитися саме після нього — у контексті спору з сусідами за межі щойно заснованого містечка.

Це не просто земельний дозвіл. Це королівський мандат на контроль території. Формулювання «для оборони Королівства» — вища юрисдикція, ніж приватне майнове право. Видано на Сеймі — з мовчазної згоди всього шляхетського зібрання. 8 бланків без вказівки конкретних ґрунтів: засновуй де хочеш у Брацлавщині вздовж Кучманського шляху. М'ястківка — на стику двох трактів, на кам'яному броді через Шумилівку, саме на цьому шляху — ідеальний кандидат.

Цікавий збіг: через 9 днів, 8 березня 1637, у тій самій Метриці Коронній Конецпольський клопоче за Гійома Боплана — того самого інженера, що нанесе Kamionobrod на карту — і отримує для нього статус «сервітора королівського» (MK 182, doc. 258/1715, k. 200–200v). Боплан працював на гетьмана в момент видачі привілею.

Чому «М'ястківка», а не «Кам'янобрід»?

Цілком можливо, що Конецпольський хотів, щоб містечко називалось Кам'янобрід. Боплан — інженер гетьмана — підписує його саме так. Тракт Дністровий починається з Кам'яноброду, ніби це головне ім'я. Гетьман засновував міста і давав їм назви на свій розсуд — Стіна стала Янгородом (від Яна Замойського), Тростянець — Адамґродом. Кам'янобрід — прозора, офіційна назва: кам'яний брід через Шумилівку.

Але Конецпольський помер у 1646 р. — через дев'ять років після привілею. А далі почалася Хмельниччина (1648), козацькі реєстри, нова адміністрація. Містечко жило своїм життям. І місцеві, схоже, обрали собі назву самі.

Боплан показує дві слободи — два окремих поселення при броді. З часом вони об'єднались в одне. Яка назва перемогла? Не картографічна «Кам'янобрід», а побутова «М'ястківка» — від польського miasteczko, «містечко». Просто «містечко» — так його називали люди, що тут жили, на відміну від навколишніх сіл і слобід. У всіх козацьких і брацлавських документах (1649, 1654, 1664) фігурує виключно «Мястківка». «Кам'янобрід» залишився лише на карті Боплана і в подільському тракті Конотації — пам'ятках гетьманського часу, коли засновник ще був живий.