5 травня 1626 року Остафій Шашкевич продає князю Степану Святополк-Четвертинському, підкоморію брацлавському, усі родові землі на Косниці і Камєниці. Ціна — 30 000 злотих польських — серйозна сума за землю без жодного мешканця. Тип угоди — więczysta przedaż, вічиста купівля: назад дороги немає.

Облату (офіційну реєстрацію) зроблено 24 січня 1628 р. в земському суді вінницькому. Що саме Четвертинський отримує? Яблоновський перелічує — і це не села, а географічні точки:

«...przekazując im same „sieliszcza” jeszcze tylko, mian. Kosnicę nad Dniestrem, u ujścia rzeki tejże nazwy, Kosniczkę u jej wierzchowiska, Hruszkę u Dniestru, Kuźmin u ujścia Kiserniaku, Kiserniak — wyżej, nadto Kamienicę u ujścia Kamionki.»

«...передаючи їм самі лише «селища», а саме: Косницю над Дністром, при усті однойменної річки, Косничку при її витоках, Грушку при Дністрі, Кузьмин при усті Кісерняку, Кісерняк — вище, а також Камєницю при усті Камйонки.»

Яблоновський А. — Ziemie ruskie, T. 3, с. 724–725 (посилання: Źr. dz. XX, 128)

В оригіналі акту (Źr. dz. XX, 128) також згадано сьомий пункт — Пусту (Pustej). Загальна формула — «cum attinentiis aż w połowie rzeki Dniestra», тобто з усіма приналежностями аж до половини русла Дністра. Четвертинський купує не клаптик землі, а увесь простір між витоками і Дністром — три річкових басейни.

Важлива деталь: Четвертинський — не просто покупець. Від 1625 р. він обіймає посаду підкоморія брацлавського — головного судді земельних спорів у воєводстві. Саме підкоморій розмежовував маєтки, вирішував суперечки за межі, затверджував акти купівлі — і водночас скуповував землю для себе. Конфлікт інтересів очевидний: людина, яка мала судити, хто чий ґрунт, — сама стає найбільшим землевласником у регіоні. Це пояснює, чому він так легко отримав величезний масив від Шашкевичів — і чому ніхто не оскаржив угоду.

Сім пунктів — і кожен прив'язаний до устя чи витоку річки. Не двори, не поля, не межі — а місця при воді, де можна було б поставити село. Четвертинський купує не маєток, а каркас майбутньої колонізації: ключові точки на трьох річках — Косниці (Марківці), Кісерняку (Окниці) і Камйонці.

Перші результати: реєстр 1629 року

Через три роки після купівлі — перший кількісний зріз. Тарифа подимного 1629 р. (Яблоновський, T. 1, с. 234) фіксує в басейні лише три оподатковувані поселення:

Тарифа подимного Брацлавського воєводства, 1629 р. Маєтки «Ks. Stefan Czetwertyński podkomorzy bracław.»: Żywotów (1689 дим.), Komargród (300), Kamienica (100), Rosowka (50), Kosnica mko nowoos. (40), Markowka (50), Kitajgród (94), Tymonowa wysznia (152).

Źródła dziejowe, T. XX (1894), с. 136

Косниця позначена «мко новоос.» — містечко новоосаджене. Через три роки після купівлі вона щойно колонізується. Марківка (50 димів) вже трохи більша — можливо, заселювалась раніше. Решта купленого — Косничка, Грушка, Кузьмин, Кісерняк, Пуста — ще пустки, без жодного дому.

І головне: М'ястківки тут немає. Ні в реєстрі 1629 р., ні в купівлі 1626 р., ні в жодному іншому документі цього періоду.

Важливий нюанс: ставка подимного — «z dymu po ½ złot.», але слободи (нові поселення на пільговому періоді) від побору звільнялись повністю. Яблоновський попереджає у вступі: «epoka to słobod, całkowitych oraz dymów na „woli” — poborowi zupełnie nie poddawanych» — це епоха слобод, цілих сіл на «волі», які взагалі не оподатковувались. Тому Косниця потрапила до реєстру як «мко новоос.» — привілей є, пільговий період закінчився. А поселення, що ще на «волі», просто не фіксувались.

Це означає, що відсутність М'ястківки в реєстрі 1629 р. — не абсолютний доказ того, що її не було. Вона могла існувати як молода слобода на пільзі. Але, як ми побачимо далі, сукупність свідчень вказує: у цей період М'ястківки справді ще не існувало. Середня Марківка, десятки кілометрів між Косничкою і Косницею, залишається порожньою. Четвертинські закріпились на краях, але серцевина пустині їм не по силах.

Річка, дві Кісниці і плутанина назв

Тут легко заплутатися, бо однією назвою називають три різні речі. Косниця (Кісниця) — це і річка (сучасна Марківка), і два різних поселення на її протилежних кінцях:

Велика Кісниця — стратегічна точка на Дністрі, саме тут Шашкевичі планували своє містечко у 1605 р. Після купівлі 1626 р. Четвертинські осаджують її першою — до 1629 р. вона вже в реєстрах як «містечко новоосаджене» з 40 димами. Але згодом вона перейшла до Конецпольських — за Сєцинським, «принадлежала Замойскимъ, Конецпольскимъ и Любомирскимъ».

Мала Кісниця (Косничка, пізніше Янушґрод) — при витоках, на протилежному кінці басейну — залишилась за Четвертинськими. Сєцинський (приход №1340): «В XVIII ст. принадлежало кн. Четвертинскимъ». При розкопках у 1860-х тут знайшли давній могильник (~60 скелетів із металевими прикрасами у вигляді тварин і птахів) і підземний хід до річки — сліди тих самих «sieliszcza», які Шашкевичі продавали у 1626 р.

Косниця при Дністрі — 1645

Четвертинські тримали свою частину довго. За гербарзом Бонецького (1901), князь Миколай Четвертинський (син Стефана) ще володів містечком Косницею при Дністрі у 1645 р. — тобто через 19 років після купівлі від Шашкевичів. Станіславський позиває його за біглих підданих «do Kośnicy».

Комарґрод: збудований Замойськими, зайнятий Четвертинськими

Цікава деталь: Комарґрод, збудований Замойськими у 1604 р. на спірному «ґрунті Драгушовському», до 1629 р. вже записаний у тарифі подимного як маєток Четвертинського (слобода, 300 димів). Яблоновський підтверджує прямо: «W r. 1629 tedy do ks. Stefana już należą… m. Komargród» (T. 3, с. 602). Після купівлі земель від Шашкевичів у 1626 р. Четвертинський отримав і Комарґрод — разом із рештою спірних ґрунтів, за які Шашкевичі судились з Замойськими. Замойські зберегли за собою Томашполь і Ямпіль на Русаві.

Розмежування 1636 року

14–23 квітня 1636 р. відбувається офіційне розмежування земель між Томашем Замойським (канцлер великий коронний) і Четвертинськими (Стефан — підкоморій брацлавський, та сини Микола, Ілляш, Ян). Суперарбітр — Єжи Дидинський, підкоморій кам'янецький. Документ зберігся у Метриці Коронній (MK 181, nr 1344) і дає детальний маршрут кордону.

Старт — між Комарґродом і Томашполем: перші копці насипано на південь від дороги, розділивши землю в пропорції 2/3 і 1/3. Комісари працювали у дві фази. Спершу — на північ: кордон скерували від дороги Комарґрод–Томашполь на пн-зх, через Білу Криницю (залишену при Томашполі), Долину Білу, пасіки Вольковінського, до лісу Солони — навпроти дороги на Юрківку. Там закінчили північну ділянку і повернулись до першого копця.

Друга фаза — на південь, головний напрямок. Від першого копця кордон скеровується до річки (в документі — Rusawa; суч. Русавка — притока Русави) і ставу Осташковського (Ostaszkowski albo Staszkowski), який залишено при Томашполі. По другому боці ставу — до Долини Мацькової і на дорогу сороцьку — шлях, що вів від Косниці до Сорок на Дністрі. Далі — повз Криницю Мацькову, целиною між лісами: Дракуш (праворуч, при Томашполі) і Погорілий (ліворуч, при Комарґроді). По виході з лісів — знову на дорогу сороцьку, до розвилки: один шлях веде на Сороки, другий — на Клембівку.

Тут з'являються Бульвани (Bułwany) — великі камені на вододілі між басейнами Русави і Косниці. Bułwan (пол./укр. бовван) — кам'яна брила, що стирчить із землі; у межових описах XVII ст. такі камені служили природними орієнтирами. Документ фіксує: «Bułwan pozostał po lewej stronie, w gruncie kosnickim» — Бульван залишився ліворуч, у ґрунті косницькому, тобто на землях Четвертинських. Кравчук позначає їх як «niezlok.» — нелокалізовані.

Далі кордон іде вздовж дороги сороцької, через Глибочок (Hłuboczek) — не просто долину, а річку: документ каже «nad samym Hłuboczkiem» (над самим потоком) і «gdzie wpada do Dniestru» (де впадає в Дністер). Кордон перетинає дорогу з Томашполя до Каменіци (Кам'яниці Дністрової) і дорогу з Косниці до Ямполя — причому поруч документ фіксує: «gdzie Jałaniec wpada w Kosnicę» — де Яланець впадає в Косницю. Косниця тут — однозначно річка, а не тільки поселення.

Глибочок стає самим кордоном — «Doliną Hłuboczka wytyczono granicę». Лівий берег (схід) — «grunt kosnicki», землі Четвертинських. Правий берег (захід) — «grunt Tomaszpola, i rzeki Rusawy», землі Замойських. Фінальні копці насипано по обидва боки: «jeden od strony Kosnicy, a drugi Jampola».

У верхів'ях Глибочок — ще неглибокий потік серед полів. Документ каже «polem do Hłuboczka» — кордон підходить полем. Тут його перетинають дороги: Томашполь → Камениця і Косниця → Ямполь — обидві з'єднують поселення різних маєтків через кордон-річку. Але нижче долина поглиблюється, з'являються бічні яри («dwie dolinki wpadające w Hłuboczek»), і перед Дністром Глибочок стає непрохідним каньйоном — «z powodu skał i głębokości». Комісари мусять об'їхати горою до місця, де він впадає в Дністер. Там «usypano dwa kopce… Łącznie usypano 132 kopce».

Де саме це місце? Між Великою Кісницею і Ямполем в Дністер впадає лише одна маленька річка. На ній стоять два села — Северинівка і Франківка. На сучасних картах ця річка позначена як «Безіменна» — вона буквально втратила свою назву.

Але документ 1636 року знає її ім'я: Hłuboczek — Глибочок. Маленька річка, що починається як потік серед полів, а перед Дністром прорізає скелястий каньйон — типовий рельєф Подністров'я. Чотириста років тому по ній провели кордон і насипали останні курґани. А потім річка втратила назву — і досі значиться «безіменною».

Метрика Коронна MK 181, nr 1344 (с. 117) Маршрут кордону: від Комарґрода через Русавку, Бульвани, Глибочок до Дністра. 132 курґани. Ліворуч — «grunt kosnicki» (Четвертинські), праворуч — «grunt Tomaszpola» (Замойські).

AGAD, MK 181, k. 233–240; Krawczuk, Sumariusz, с. 116–118

Ліворуч від кордону — «grunt kosnicki», землі Четвертинських: увесь басейн Косниці (Марківки) з притоками Яланцем, Вільшанкою, а також Камйонка і Кісерняк. Праворуч — Замойські: Томашполь, Ямпіль на Русаві. Комарґрод — хоч і збудований Замойськими у 1604 р. — до 1629 р. вже належить Четвертинським (300 димів у тарифі), і кордон 1636 р. починається між Комарґродом і Томашполем. Побережжя офіційно поділене.

Що залишилось після десяти років

За десять років (1626–1636) Четвертинські зробили багато: купили 28 кв. миль пустині за 30 000 злотих, осадили три поселення (190 димів до 1629 р.), провели офіційне розмежування з Замойськими. Верхів'я (Марківка, Мала Кісниця) і Дністрове гирло (Велика Кісниця, Кам'яниця) — заселені. Але між ними — 40 кілометрів порожнечі вздовж середньої Марківки.

І ось на одній старій карті, надрукованій у Гданську, посеред цієї порожнечі з'являється позначка — поселення з двома слободами по обидва боки річки, якого немає в жодному реєстрі. Назва не збігається з жодною відомою. Координати вказують на кам'яний брід через Шумилівку.

Хто його заснував і коли — доведеться з'ясовувати по одному джерелу за раз.