«Пуста»
Січень 1654 року. Столник князь Федір Борятинський їде по Брацлавському полку — приводити козаків до присяги московському царю після Переяславської ради. У розписі міст навпроти М'ястківки він пише одне слово — «пуста». Покинута. Людей немає.
Через п'ять місяців сирійський диякон побачить це містечко на власні очі і опише стіни, рови, церкви, базар, полковника з військом. А ще через п'ять тижнів під ці стіни прийде восьмитисячна польсько-волоська армія.
Це — 1654 рік. Найкраще задокументований рік в історії М'ястківки. Чотири незалежних джерела — московський розпис, сирійський щоденник, козацький лист і царський звіт — малюють картину одного містечка протягом семи місяців. Від руїн до облоги.
П'ять років, що змінили все
У попередньому розділі ми залишили М'ястківку в 1649 році. Козацька фортеця. 253 козаки. Сотник Зеленський. Панів немає — Олександр Конецпольський десь у Польщі, і ніхто не збирається повертатися. Містечко керує собою само на стику трьох кордонів.
За п'ять років картина змінилася радикально. Козацька Україна програла ключові битви — Берестечко (1651), Жванець (1653). Зборівський мир, що давав козакам автономію, розвалився. Кожного року — нова війна, нова поразка, новий мир на гірших умовах. Хмельницький зрозумів: без зовнішнього союзника Гетьманщина не виживе.
8 січня 1654 р. — Переяславська рада. Козацька старшина присягає московському царю Олексію Михайловичу. Це не злиття і не підкорення — це військовий союз з надією на захист від Польщі. Але це рішення, що визначить долю регіону на століття вперед.
Після ради Москва надсилає боярина Василя Бутурліна з чиновниками по полках — привести населення до присяги. Саме тому московський столник їде по Брацлавщині з переписом. Саме тому ми вперше маємо московський документ про М'ястківку. Раніше її фіксували польські привілеї та козацькі реєстри. Тепер — царська канцелярія. Нова імперія дивиться на наше містечко.
Одне слово в московському списку
Для Брацлавського полку Бутурлін посилає князя Федора Борятинського. У його розписі (АЮЗР X, с. 239–240) М'ястківка стоїть серед десятків назв — і єдине, що про неї сказано:
«Городы полку бряславского: Бряславль, Ободовка, Жабокрицкое, Соколовка, Куничее, Чачалникъ, Таркановка, Хрестища, Равковъ, [...] Мясковка пуста, Вербка, Сарапановка, Китай городъ [...]»АЮЗР, ч. X, с. 239–240
М'ястківка не одна. Ціла смуга південно-західної Брацлавщини лежить в руїнах. Крип'якевич підтверджує масштаб:
«В 1654 р., після завзятих битв з поляками, в південно-західній частині Браславського полку козацьких застав немає. Міста Браїлів, Красне, Мурахва, Чернівці, М'ястківка означені як пусті, інші не згадуються зовсім.»Крип'якевич І. Адміністративний поділ України 1648–1654 рр., с. 79
Але в тому ж документі є друга згадка (АЮЗР X, с. 305), і вона відкриває дещо несподіване. Навіть у спустошеному стані за М'ястківкою зберігається адміністративна структура:
«Городъ Демковка, городъ Александровка, городъ Мясковка. Тогожъ города: мѣстечко Горятчковское, мѣстечко Волшенка.»АЮЗР, ч. X, с. 305
«Городъ» — не село, не слобода, а укріплене поселення. Горячківське та Вільшанка — підпорядковані містечка. За Крип'якевичем (с. 134), у 1649 р. обидва були окремими сотнями; до 1654 р. їх включено до М'ястківки — результат консолідації після людських втрат.
Чому пуста: два роки катастрофи
Щоб зрозуміти, чому в січні 1654 р. ціла смуга Побережжя лежить у руїнах, треба повернутися на два роки назад.
Лютий 1651 р. Місто Красне, ~50 км на північний схід від М'ястківки. Полковник Данило Нечай — той самий, під чиєю рукою Мястковська сотня стояла у 1649 р. — гуляє на весіллі. Поляки атакують зненацька. Нечай гине в бою. Брацлавський полк розгромлений.
Далі — каральні походи 1652–1653 рр. Коронне військо методично «зачищає» південно-західну Брацлавщину. Козацьке населення тікає на схід і на північ — до Умані, до Корсуня. Від Бару до Дністра — пустиня. Не просто М'ястківка — увесь південний захід.
Поруч із М'ястківкою в розписі Борятинського стоять знайомі назви — Вербка, Сарапановка, Китай-город — сусіди на річці Шумилівці. І Браїлів, і Могилів теж «пусті». Це не один населений пункт — це смуга руїн завширшки в сотню кілометрів.
Ніч перед Пасхою
Квітень 1654 р. Козацька Україна приходить до тями після зимових втрат — і тут стається подія, яка змінює все.
Поляки здійснюють скоординований нічний рейд на Страсному тижні. Одночасно. На 70–80 містечок. Розрахунок цинічний: козаки в церквах, Великий піст, ніхто не візьметься за зброю.
«Вони прийшли і напали зненацька в ночі на Велику п'ятницю, суботу і Пасху на 70–80 базарів у країні козаків, знаючи, що жителі зайняті молитвами в церквах і що козаки ніколи не беруться за зброю у великий піст. При цьому нападі вони порубали мечем усіх, кого застигли, навіть грудних немовлят, розпарювали животи вагітних жінок і втекли.»Павло Алеппський, кн. IV, гл. III–IV
Хмельницький відіслав переслідувачів — ті знищили польський ар'єргард разом з єзуїтом, який його підбурив. Потім козаки здійснили каральну відповідь — «напали на деякі ляшські базари, перебили всіх, кого там знайшли, і предали вогню».
Сирієць на Шумилівці
Приблизно 12 червня 1654 р., понеділок. Антіохійський патріарх Макарій III із сином Павлом Алеппським їде з Молдавії до Москви. Караван переправився через Дністер у Рашкові 10 червня (субота), проїхав Дмитрашківку, Горячківку — і тепер повертає на захід. У бік М'ястківки.
Це — гак. Прямий шлях з Горячківки на Жабокрич — ~20 км на північний схід. Але караван свідомо відхиляється на захід до М'ястківки (~7,6 км), а потім повертається на схід до Жабокрича (~24,5 км) — загальний об'їзд ~32 км замість ~20 км прямо.
Чому? Маршрут Макарія йшов зі сфери Османської імперії через Молдавію до Москви, перетинаючи найнебезпечнішу зону — потрійний кордон Польщі, Молдавії та Кримського ханства. М'ястківка — єдиний великий гарнізон, що контролював саме цей трикутник. Без козацького ескорту подорож далі була б самогубством. Патріарх їхав сюди цілеспрямовано.
Реконструкція маршруту
| Дата (ст. ст.) | День | Місце | Подія |
|---|---|---|---|
| 10 червня | Субота | Рашків | Переправа через Дністер |
| 11 червня | Неділя | Рашків → Дмитрашківка | Виїзд «після полудня», прибуття ввечері |
| ~12 червня | Понеділок (ранок) | Дмитрашківка → Горячківка | 1,5 милі. Зустріч у церкві Св. Михаїла, коротка зупинка |
| ~12 червня | Понеділок (вечір) | Горячківка → М'ястківка | 2 милі. Ночівля. Зустріч з полковником Михаїлом |
| ~13 червня | Вівторок | М'ястківка → Жабокрич → Ободівка | Виїзд «рано поутру», далі весь день |
| 14 червня | Середа | Ободівка → далі на Умань | Продовження маршруту на Київ |
І ось що Павло Алеппський записує:
«Ми виїхали з Димітрашкова через його знамениту дерев'яну кріпость і мости. Проїхавши півтори милі, прибули в інший базар, по імені Хораджкоука (Горячковка). При нашому наближенні також вийшли за місто назустріч нашому владиці патріарху всі жителі, великі і малі і жінки. [...] ввели нас при звоні дзвонів у свою церкву на ім'я Св. Михаїла. Потім нас повели в трапезу, а нашим коням дали трави. Ми пробули тут недовго. Нас вийшли проводити за місто.»Павло Алеппський, кн. IV, гл. V (пер. Муркоса)
«Проїхавши ще дві милі, ми прибули в інший базар, по імені Лясковска (Мясковка?), який має дерев'яну стіну і кріпость. Тепер копають рови навколо цих міст через те, що зробили ляхи в ніч перед Пасхою. Назустріч нам також вийшли всі жителі цього міста, священники в облаченнях, з хоругвами і свічками, при співі дітей, і полковник Михаїл, який стояв зовні міста з 12 000 війська для нагляду за кордоном країни ляхів, Молдавії і країни татарів. Нас ввели в церкву на ім'я Владичиці. В місті є ще інша церква на ім'я Св. Миколая. В ньому ми переночували. Рано поутру всі вийшли нас проводжати і спорядили з нами кількох ратників.»Павло Алеппський, кн. IV, гл. V (пер. Муркоса)
Зупинимося. Це — перший і єдиний опис очевидця того, як виглядала М'ястківка. Не список імен, не рядок у реєстрі — живе свідчення. Розберемо його по деталях.
Що побачив Павло Алеппський
| Деталь | Значення | Коментар |
|---|---|---|
| Дерев'яна стіна і кріпость | Стіна (паркан) + окрема кам'яна кріпость | У сусідніх Дмитрашківці та Жабокричі кріпості прямо названі дерев'яними — у М'ястківці ні. Ймовірно кам'яна споруда (стоїть досі) |
| Копають рови | Фортифікація прямо зараз | Прямо пов'язано з пасхальним рейдом (квітень) |
| Церква Владичиці (Богородиці) | Головний храм | = церква Благовіщення Пресв. Богородиці, лівий берег Шумилівки (діє й сьогодні) |
| Церква Св. Миколая | Другий храм | Правий берег. Не збереглася (згоріла) |
| Полковник Михаїл | Козацький командир | Хто він — стане зрозуміло з документа про облогу |
| «12 000 війська» зовні міста | Польовий табір | Число перебільшене (див. нижче), але гарнізон великий |
| Нагляд за кордоном | Потрійний кордон | Польща, Молдавія (Османи), Крим — усі три загрози |
| Ескорт для патріарха | Козацький конвой | «Спорядили кількох ратників» для подальшого маршруту |
Дві церкви по обидва береги Шумилівки — це два центри двох слобід, які Боплан позначив на карті ~1637 р. Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці на лівому березі діє й сьогодні. Св. Миколая на правому — не збереглася.
Процесія, яку описує Павло — священники в облаченнях, хоругви, свічки, спів дітей — це не просто церемонія. Це ознака повноцінної міської громади. П'ять місяців тому тут було «пуста». Тепер — дві церкви, базар, ремісники, фортеця з гарнізоном. Містечко ожило.
«Лясковска» = М'ястківка
Чому Павло написав «Лясковска», а не «Мястківка»? І чому ми впевнені, що це одне й те саме місто?
Ідентифікація підтверджується чотирма незалежними аргументами:
1. Маршрут. Караван їде з Горячківки (підлеглої М'ястківці) на Жабокрич. «Лясковска» стоїть рівно між ними — там, де стоїть Городківка.
2. Дві церкви. Владичиця (Богородиця) та Св. Миколай — точний збіг посвят. Церква Благовіщення Пресвятої Богородиці в Городківці діє й сьогодні на лівому березі Шумилівки.
3. Крикун. Історик Микола Крикун (Брацлавське воєводство, 2008, с. 244) ідентифікував «Лясковка» як М'ястківку.
4. Муркос. Сам перекладач з арабської, Георгій Муркос, запропонував «Мясковка?» (із знаком питання) — він бачив подібність, але не був упевнений у своєму читанні рукопису.
18 липня: облога
Минає п'ять тижнів після візиту патріарха. Брацлавський полковник — той самий «Михаїл», якого бачив патріарх, — уже не стоїть під М'ястківкою. Він у Брацлаві. Звідти пише гетьману (~17 липня): у Могилеві-на-Дністрі, ~50 км на південний захід, стоять польські війська. Скільки їх — невідомо. Зеленський відряджає розвідників «для языковъ» — взяти полонених.
А потім він виступає з полком у бік Дністра. І 18 липня, проходячи через М'ястківку, потрапляє в пастку.
«...писалъ къ гетману брясловской полковникъ Михайло Озеленка съ брясловскимъ козакомъ съ Семеномъ Власенкомъ: пошолъ де было брясловской полковникъ на Поляки въ Днѣстру; и Гюля де въ 18 день, какъ будетъ онъ съ полкомъ своимъ въ мѣстечкѣ въ Мясковкѣ, отъ Бряслова въ восми миляхъ...»АЮЗР, ч. X, с. 701–704
«Від Бряслова у восьми милях» — при польській милі ~7,5 км це ~60 км. Точно збігається з реальною відстанню Брацлав → Городківка по дорогах (~55–60 км).
«...и на нихъ напали Поляки и Волохи, корунной обозной Совостьянъ Моховской, а съ нимъ полскихъ и волоскихъ людей конныхъ 6000, да пѣшихъ 2000, и въ томъ мѣстечкѣ въ Мясковкѣ ихъ Черкасъ облегли; и онъ, брясловской полковникъ, пишетъ до гетмана, чтобъ ему велѣлъ помочя подать...»АЮЗР, ч. X, с. 702
Себастіан Маховський (Sebastian Machowski h. Abdank) — не рядовий командир. Це обозний великий коронний — один із найвищих військових посадовців Речі Посполитої, відповідальний за фортифікації, табірне розташування і обоз армії. Це не набіг — це системна операція коронних військ.
Сили під М'ястківкою, 18 липня 1654 р.
| Сторона | Склад | Чисельність |
|---|---|---|
| Нападники | Коронна кавалерія + молдавська кіннота | 6 000 кінних |
| Облогова піхота | 2 000 піших | |
| Разом (Маховський) | 8 000 | |
| Оборонці | Брацлавський козацький полк + місцеві жителі | Документ не називає; Реєстр 1649 р. — 2 053 козаки на весь полк |
Волоський (молдавський) контингент — не випадковість. Молдавське князівство у 1654 р. лавірувало між Польщею, Османською імперією і козацькою Україною. Участь волохів означає: Маховський координував коаліційну операцію на тому самому потрійному кордоні, який за п'ять тижнів до того контролював полковник Михаїл.
«Наспіхъ»
Козак Семен Власенко мчить від М'ястківки до Хвастова, де стоїть Хмельницький. ~250 км. Три дні верхи. 21 липня вістка доходить до гетьмана.
Хмельницький реагує того ж дня. З тим самим козаком Власенком відправляє наказ двом уманським полковникам:
«...гетманъ писалъ съ тѣмъ же брясловскимъ козакомъ къ умонскому полковнику Семому Ормяненку да къ умонскому жъ пѣшихъ Черкасъ полковнику Леску, чтобъ они съ конными и съ пѣшими людми шли къ брясловскому полковнику на помочь подъ Мясковку, наспѣхъ.»АЮЗР, ч. X, с. 703
«Наспѣхъ» — терміново. Уманський полк — ~80 км від М'ястківки, 2–3 дні маршу. Ситуація критична.
Чи вистояла?
Документ обривається. Результат облоги не записаний. Звіт доставлений до царя 5 серпня 1654 р. з чернігівцем Олексієм Кашинцовим — але в ньому лише повідомлення про факт облоги, не про її кінець.
Але є непрямі свідчення — і всі вказують в один бік.
Полковник живий і продовжує полковникувати. Через десять років він фігурує в подимному реєстрі 1664 р. як власник містечка поруч із М'ястківкою. Загибель або полон були б зафіксовані.
М'ястківка існує далі. У подимному реєстрі 1664 р. (АЮЗР VII.2), у списку маєтків Конецпольського 1672 р. Понижена до «слободи» — але не зникла.
Підкріплення було реальним. Уманський полк за ~80 км міг прибути за 2–3 дні. Наказ гетьмана — прямий і негайний.
Літня кампанія не досягла мети. Восени 1654 р. великий коронний гетьман Потоцький привів у Брацлавщину значно більшу армію — ~30 000 воїнів. Якщо б літня кампанія Маховського вирішила справу, такі сили не знадобились би. Маховський загинув того ж 1654 року.
Полковник Михаїл
Час повернутися до питання, яке ми відклали: хто цей полковник Михаїл, якого патріарх зустрів із військом під стінами М'ястківки і який через п'ять тижнів опинився в облозі?
Документ про облогу називає його «Михайло Озеленка» — козацьке прізвискове спотворення. У Реєстрі 1649 р. сотник Мястковської сотні записаний як «Михаило Зеленскии». Ім'я, регіон, посада — все збігається. Це — Михайло Зеленський. Той самий сотник, якого ми бачили в попередньому розділі. За п'ять років війни він піднявся від сотника до полковника усього Брацлавського полку — стрімке, але типове козацьке просування під час Хмельниччини, коли потреба в командирах зростала з кожним роком.
Це один із небагатьох випадків, коли козацький полковник залишається прив'язаний до свого рідного сотенного містечка. Зеленський став полковником усього Брацлавського полку — а стоїть з військом саме в М'ястківці. Не в Брацлаві, не в Умані — тут, на перехресті трьох кордонів. І сюди ж повертається в облогу.
Нитка, що не обривається
Із чотирьох козацьких імен, названих у документі про облогу — Зеленський, Власенко, Оргіяненко, Леско — трьох більше не вдалося знайти в жодному джерелі. Це типово для рядових козацьких старшин XVII ст.
Але Зеленський залишив слід, який тягнеться далі — через 25 років, через п'ять документів, від нашого містечка до останньої звістки перед турецькою руїною.
Кар'єра Михайла Зеленського (1649–1674)
| Рік | Джерело | Титул | Місце |
|---|---|---|---|
| 1649 | Реєстр Війська Запорозького, с. 253 | Сотник Мястковської сотні | М'ястківка |
| ~17.VII.1654 | АЮЗР X, с. 701 | Полковник Брацлавський | Пише з Брацлава |
| 18.VII.1654 | АЮЗР X, с. 702 | Полковник «Озеленка» | Облога М'ястківки |
| серп. 1654 | АЮЗР XI, с. 714 | Полковник Зеленской | Під Балановкою |
| 1664 | АЮЗР VII.2, с. 561 | Pułkownik Bracławski | Маєток у Клебані |
| 12.VII.1674 | АЮЗР XI, с. 523 | Полковник Подольський | Пише з Клебаня |
1664 рік: Зеленський — власник містечка Клебань (Klebań alias Sławogrod), ~42 км на північ від Городківки, біля Тульчина (АЮЗР VII.2, с. 561). Десять років потому, 12 липня 1674 р., він підписує лист саме з Клебаня (АЮЗР XI, с. 523). Один маєток — через десять років — практично виключає версію однофамільця.
У листі 1674 р. (АЮЗР XI, с. 523) він просить гетьмана Самойловича про термінову допомогу: «Изволь съ войсками сюда вступити [...] а буде бы не поспѣшилъ, то конечно погибель христіянская вскорѣ была». Зеленський вже покинув Клебань, відступає.
І в приписці до того ж листа:
«Подлинная вѣдомость пришла, что Кусница со всѣмъ пропала; по разоренію жъ, имѣть и иные городы разоряти орды съ Турками.»АЮЗР, т. XI, с. 523
Кусница — це Косниця, містечко на річці Марківці. Нашій Марківці. Літопис Самовидця (вид. Джерел, с. 118) підтверджує: «притягнувши, турчин Косницю достал, і усіх людей вистинано». Турки взяли Косницю і вирізали всіх мешканців.
Зеленський — колишній сотник М'ястківки, тепер подольський полковник — із Клебаня повідомляє про загибель Косниці на нашій річці. Що в цей момент із самою М'ястківкою — він не пише. Але з іншого документа того ж тому (АЮЗР XI, с. 612–621, допит полонених, 14 серпня) відомо, що кримський хан стояв у М'ястківці табором, а містечко «ще не взято».