1649 рік. Хмельниччина змінила все. Польських панів більше немає — принаймні тут, на Побережжі. Олександр Конецпольський, номінальний власник, десь далеко. А на кам'яному броді через Шумилівку стоїть козацька фортеця, і командує нею сотник Михайло Зеленський.

Реєстр Війська Запорозького 1649 року

Реєстр Війська Запорозького 1649 р. — перепис усіх козаків Гетьманщини, проведений після Зборівського миру. Брацлавський полк під командою легендарного Данила Нечая (загине у 1651 р. під Красним). У складі полку — Мястковська сотня: 61 козак у самій М'ястківці (253 разом з підпорядкованими селами) — найбільша сотня в регіоні.

Реєстр Війська Запорозького 1649 р. (с. 253) «СОТНЯ МІСТКОВСКАЯ» — Михаило Зеленскии сотник. Перші імена: Стась Крамар, Каленикъ Стрълецъ, Жаданъ Зъжченко...

Реєстр 1649 р. (ред. Тодийчук та ін., 1995), с. 253

Панів немає

Щоб зрозуміти реєстр 1649 р., треба зрозуміти, що сталося роком раніше. Іронія долі: повстання, що знищило владу Конецпольських на Побережжі, спровокував саме їхній рід. Станіслав Конецпольський — засновник М'ястківки — роками переслідував Богдана Хмельницького, вважаючи його небезпечним. Перед смертю (1646) наказав сину Олександру «знайти яке-небудь обвинувачення і зігнати зі світу». Олександр послухався: його підстаростій Даніель Чаплінський відібрав у Хмельницького хутір Суботів, побив сина і збезчестив дружину. Хмельницький поїхав до Варшави шукати правди, але замість суду отримав арешт. Тоді він сказав слова, які стали пророчими: «Поки шаблі з руки не вийняв — нічого не зможу». Весна 1648 — початок повстання.

Після перемог під Жовтими Водами і Корсунем (травень 1648) козацько-татарське військо покотилось на захід. Брацлавщина — одна з перших територій, де польська шляхта була вигнана або знищена. Маєтки спалені, управителі втекли, адміністрація зникла. До кінця 1648 р. на Побережжі не залишилось жодного діючого польського уряду.

Зборівський мир (серпень 1649) формально дозволив шляхті повернутися на Брацлавщину і Київщину. Але фактично — ніхто не повернувся. Територія контролювалась козацькими полковниками і сотниками. Магнати, як Олександр Конецпольський, зберігали титулярне право на маєтки, але не мали жодної реальної влади.

Саме це бачимо в реєстрі: немає жодного польського пана. Ні Конецпольського, ні його управителя, ні старости, ні навіть орендаря. Олександр Конецпольський (1620–1659), воєводич сандомирський, десь у Польщі — далеко від своїх «маєтків». Фактично М'ястківкою керує козацька громада на чолі із сотником Зеленським. Власний суд, власна адміністрація, власне військо.

Це не село і не маєток — це автономна військова одиниця на кордоні трьох держав: Речі Посполитої (яка ледве існує тут), Гетьманщини і Османської імперії (за Дністром — Молдавія, васал султана).

Прикордонна фортеця

Чому саме тут — на кам'яному броді? Привілей 1637 р. відповідає прямо: «для оборони Королівства при Шляку Кучманському».

М'ястківка стоїть на стику двох трактів, де Кучманський шлях перетинає Шумилівку. Кам'яний брід — це не просто переправа для торговців. Це місце, де армія може швидко перекинутись з одного берега на інший. Дві слободи по обидва боки — це не два села, а два плацдарми, що контролюють брід.

До 1654 р. (Павло Алеппський) тут уже стоятиме «крѣпость» з дерев'яною стіною, ровами, двома церквами і гарнізоном полковника, який «стежить за кордоном ляхів, Молдавії і країни татар».

Але це — наступний розділ. У 1649 р. фортеця, ймовірно, вже існує, бо 253 козаки потребують укріплення.

Структура сотні

Реєстр перелічує козаків по населених пунктах. Структура Мястковської сотні — незвична:

Географія — дивна. Поселення розкидані на понад 100 км, тоді як типова козацька сотня — 15–30 км в діаметрі. Канків і Полковці — за десятки кілометрів від М'ястківки і ближчі до інших сотень Брацлавського полку.

Ще одна загадка — 70 козаків «без підрозділу», записані в кінці сотні без вказівки населеного пункту. Це найбільша група після самої М'ястківки. Аналіз прізвищ підказує, що це не м'ястківчани: серед них немає жодного Голубецького (а в М'ястківці їх п'ятеро), жодного Кошаринського (троє в М'ястківці), жодного Кулявченка. Можливо, це козаки «на полі» — без постійного осідку, прикомандировані до сотні як гарнізон прикордонної фортеці.

Наша теорія: козаки з далеких сіл були прикомандировані до М'ястківки як до прикордонного гарнізону. Сотня формувалась не за географічною близькістю, а за військовою потребою: хто служить у цій фортеці, той записаний у цій сотні, навіть якщо його рідне село за 60 км. Стіна, Шпиків, Канків — тилові поселення, які постачали козаків для служби на передовій. Але це саме теорія — прямих доказів немає.

Що розказують прізвища

Реєстр 1649 р. — це не просто список імен. Козацькі прізвища XVII ст. часто вказують на професію, рід занять або походження людини. Якщо прочитати 60 імен м'ястківчан уважно, вимальовується портрет поселення — його економіка, склад населення, міграційні зв'язки.

Ремесла і торгівля

Мінімум 6 ремісників з 60 — десята частина. Крамар, два кушніри, ткач, швець — це не гарнізон, а містечко з ринковою економікою. Для порівняння: у Стіні (11 козаків) і Шпиковці (12) — жодного ремісничого прізвища. Це села. М'ястківка — місто.

Родинні кластери

Серед 60 козаків М'ястківки — мінімум 7 родинних пар і груп:

18 з 60 — майже третина — прийшли родинами, а не поодинці. П'ятеро Голубецьких — найбільший клан у сотні; імовірно, батько з синами або брати. Троє Кошаринських — теж родина. Для тимчасового військового табору це нетипово. Люди їдуть у М'ястківку з родиною, щоб залишитись — це ознака вкоріненого поселення, де вже є що захищати.

Звідки прийшли

Географічні прізвища — найцінніші: вони показують, звідки люди переселялись у М'ястківку.

М'ястківка збирає людей з різних джерел: із інших маєтків Конецпольського (Китайгород), із сусіднього Голубеча в тому ж кущі поселень (Голубецькі, ~15 км), з-за Дністра (Волошини, Молдавія) і навіть зі степу (Мурзак — тюркське походження). Прикордонне містечко на перехресті трактів діє як магніт: слобода звільняє від податків, ринок дає заробіток, фортеця дає безпеку.

Ще яскравіша картина — у Рахнівці (42 козаки): тут записані Турчин (Микита) — турок або тюрк, Литвин (Ігнат) — білорус, Волошин (Олекса) — молдаванин. А серед 70 козаків «без підрозділу» — Браславець (з Брацлава, столиці воєводства), Савранець (з Саврані, за ~100 км), молдавські імена Кречун, Радул, Думитренко. Побережжя 1649 р. — плавильний котел, де українці, молдавани, литвини і тюрки живуть поруч.

253 козаки — це лише чоловіки, записані у Військо Запорозьке. З родинами, жінками, дітьми, некозацьким населенням (міщани, ремісники, євреї) — М'ястківка 1649 р. могла мати понад тисячу мешканців.

Для поселення, якому ~12–15 років, — це вражаюче зростання, яке пояснюється слободою (звільнення від податків) і стратегічним розташуванням на перетині торгових шляхів.

Щоб зрозуміти це зростання, треба подумати як чумак або купець XVII ст. Кучманський шлях ішов по вододілу — вузькому хребту між басейнами річок.

Це не випадковість: річки Побережжя течуть у глибоких крутосхилих долинах, і караван з возами просто не міг перетнути їх де завгодно. Шлях без річок — єдиний логічний маршрут для вантажного транспорту.

Але тут виникає дилема. Усі поселення стоять при воді — біля річок, при джерелах. Караван іде по сухому вододілу, а щоб заночувати в містечку, потрібно з'їхати вниз до долини, перетнути річку — і потім повертатися назад угору на шлях. Не кожна переправа це дозволяла: потрібен паром або міст, а молоді слободи не мали ні того, ні іншого.

Кам'янобрід вирішував цю проблему ідеально. Природний кам'яний брід через Шумилівку — переправа без парому і без мосту. Поселення по обидва береги — заїжджай з будь-якого боку. Базар по неділях (за привілеєм 1637 р.) — поповни запаси. І головне: з'їзд з вододілу і повернення на нього не додавали до маршруту зайвих кілометрів — шлях і так проходив через цю точку. Для каравану, що йшов із Бару на Сороки або з Ямполя на Брацлав, М'ястківка була не просто зупинкою, а єдиною зручною зупинкою на десятки кілометрів.

Повний реєстр Мястковської сотні (253 імені) ▸

М'ястківка (осідок сотні) — 61

№	Ім'я	Примітка
	Михаило Зеленскии	сотник
1	Стась Крамар
2	Каленикъ Стрълец
3	Жаданъ Зъжченко
4	Андрус Бокотыренко
5	Гарасим Убииконенъко
6	Сонуфрви Убииконенъко
7	Дахно Чернювъский
8	Педоръ Голенъко
9	Гринецъ Бородикъ
10	Иванъ Микулченъко
11	Костя Ткачъ
12	Галь Китаигородский
13	Семенъ Залювский
14	Гринецъ Залювский
15	Яков Копъевъскии
16	Дмитро Балинец
17	Семенъ Зубко
18	Иванъ Борисенко
19	Панъко Борисенко
20	Леско Кирносовъский
21	Марко Волошинъ
22	Супрунъ Политанский
23	Гавришенко Пилиновъский
24	Гавришъ Кошаринский
25	Нестеръ Кошаринскии
26	Павло Кошаринский
27	Иепа Нестеренко
28	Степанъ Кулявъченко
29	Ярема Кулявченъко
30	Хар Дъдовъ
31	Хар Педорченъко
32	Иванъ Поляник
33	Педор Близнюкъ
34	Прокопъ Гарасименко
35	Иванъ Кушнъръ
36	Мацко Кушнеренко
37	Марко Вичникъ
38	Сониско Вияник
39	Oгдор Вияникъ
40	Илляшъ Гуменский
41	Маликъ Мистковский	прізвище від назви містечка
42	Васил Голубецкии
43	Петро Голубецкии
44	Юрко Голубецкии
45	Мороз Голубецкии
46	АндрЪй Голубецкии
47	Биль Китаигородский
48	Павло Лесенъко
49	Солексъи Шовернега
50	Юрко Даренко
51	Oедор Даренко
52	Oгдор Ворвол
53	Петро Швецъ
54	Улашин Барчания
55	Павло Цивский
56	Васил Мурзакъ
57	Мигал Заценко
58	Oгдор Лотвинелко
59	Иванашко Волошинъ
60	Васил Собцуцкии

Полковці (Попківці) — 20

№	Ім'я
1	Яковъ Климченко
2	Тыринъ Климченко
3	Васил Карпенко
4	Балка Кудювъскии
5	Игнат Ласковъский
6	Лукян Милашенко
7	Oедор Илченко
8	Уласъ Матковский
9	Марко Кудювъскии
10	Семенъ Тороканъ
11	Иванъ Панютенко
12	Васил Солексъенко
13	Степанъ Бостромыенко
14	Стецъ Лазаренъко
15	Каско Солексъенъко
16	Степанъ Бужко
17	Степанъ Карпенъко
18	Васил Пацюнка
19	Мигал Пацюнъка
20	Яков Бушинский

Шпиковка — 12

№	Ім'я
1	Сомелян Тесленко
2	Педоръ Стрълникъ
3	Гринец Тесленъко
4	Семенъ Савецкии
5	Михаило Семенъко
6	Педор Валигора
7	Угринъ Малененко
8	Дмитро Кабъка
9	Иванъ Педоренко
10	Юсипъ Шепътченъко
11	Васил Кованъченъко
12	Oилипъ Рахновский

Рахнівка — 42

№	Ім'я
1	Солекса Волошинъ
2	Солексъи Сиротка
3	Семенъ Дубоносъ
4	Васил Крупъка
5	Томашъ Улашиненко
6	Назарко Пикуличенко
7	Иванъ Юричъ
8	Oедор Притула
9	Марочко Вовчаръ
10	Максим Грабина
11	Гавришъ Следювъскии
12	Васил Шинкгиръаи
13	Гринецъ Радченъко
14	Анъдрушко Бобленко
15	Карпъ Евтушенко
16	Микита Турчинъ
17	Игнат Литвинъ
18	Степанъ Сергиенъко
19	Андрус Петренко
20	ЕремЪи Борешин зят
21	Педоръ Великий
22	Максим Лавриненко
23	Марко Козаръ
24	Павел Шостакъ
25	АнъдрЪи Лесняченко
26	Курило Лесняченко
27	Васил Шмат
28	Данило Солеиникъ
29	Юрко Сименъко
30	Степанъ Глусченко
31	Петро Емецъ
32	Романъ Савъченко
33	Васил Юрченъко
34	Грицко Сонисченъко
35	Семенъ Сименъко
36	ГордЪи Лесняченко
37	Кунашъ Глусченко
38	Штепа Зъънъченъко
39	АнъдрЪи Губъченко
40	Анъдрус Гринъченко
41	СергЪи Перетяченко
42	Васил Лукашенко

Стіна — 11

№	Ім'я
1	Васил Бараников зят
2	Романъ Чемерисъ
3	Иванецъ Качъмаевъский
4	Иванъ Шкуратенко
5	Солекса Василюв зят
6	Иванъ Шаповаленъко
7	Мартиян Баркусъ
8	Думитрашъко
9	Васил Нестеренко
10	Иванъ Убииконь
11	Григор Лукашенко

Канків (Кунка) — 37

№	Ім'я
1	Степанъ Куцаненко
2	Степанъ Яловый
3	Степанъ Пискливец
4	Дмитро Старко
5	Иванъ Бурдюгъ
6	Иванъ Кутица
7	Тимко Пискливъченко
8	Oеско Колесник
9	Васил Курмазъ
10	Михаило Коцанъ
11	Гринь Микитенъко
12	Юрко Гуденъко
13	Хроля Волошинъ
14	Дацко Резникъ
15	Кглыкга Скоморот
16	Васко Товъпыченко
17	Игнат Масло
18	Лукашъ Химчичъ
19	Петро Шевъченко
20	Роиша Цикаленко
21	Панас Касчин зят
22	Семенъ Иванцювъ сын
23	Грицко Сливъка
24	Тимъко Улизаенко
25	Тимко Семаенъко
26	Мацъ Кушка
27	МатЪи Маленичъ
28	Юсь Шаповаленко
29	Иванъ Дюгтяренко
30	Мис Микитенъко
31	Иванъ Вяликъ
32	Степанъ Васюченко
33	Иванъ Кгожуна
34	Григор Состапенъко
35	Сохръмъ Кардашъ
36	Иванъ Мелникъ
37	Васил Костиненко

Без підрозділу — 70

№	Ім'я
1	Дугушъ Думитренко
2	Яковъ Какало
3	Савъка Рудченъко
4	ЯремЪи
5	Михаило Кгордигеский
6	Васиянъ Старыш
7	Кгора Савранецъ
8	Каско
9	Народинъ
10	Иванъ Пустовоить
11	Конъдрат Голованъ
12	Гринецъ Глъбченъко
13	Иванъ Кичберъ
14	Кречунъ Бордусъ
15	Бъланъ Кобенъко
16	ГоръдЪи Череватый
17	Oедорашко Кашка
18	АртемЪи Кгерманенко
19	Костикъ Кабакъ
20	Куз Мелникъ
21	МатЪи Кудринскии
22	Михаило Калиненко
23	Анъдрушко Хвиленко
24	Солексъи Кульченко
25	Тимъко Детиненко
26	Иванъ Пилипенъко
27	Петро Цапъковъ шурин
28	Иванъ Бутченъко
29	Солексъи Рабъченко
30	Семко Ратушный
31	Васил Пасченъко
32	Васил Попенъко
33	Oгдор Заец
34	Васил
35	Гавришко
36	Дема Карисченко
37	Манко Сомеляненко
38	Лукянъ Кривоносенко
39	Скубъ Служка
40	Радул Маръченко
41	Михаило Довбенченъко
42	Гринь Дрища
43	Яковъ Грабъченко
44	Стась Зосим
45	Петро Гриценко
46	Григоръ Яковъцовъ зят
47	Игнат Солодчанъко
48	Иванъ Продченъко
49	Панасъ Стрълецъ
50	Гринецъ Браславецъ
51	Петро Пташниченко
52	Васко Ткаченко
53	Сема Куриленко
54	Сема Хоменъко
55	Васил Мултяненко
56	Васил Маценко
57	Степанъ Андрусченко
58	Иванъ Каръпенко
59	Васил Пунякъ
60	Гринецъ Руц
61	Семенъ Oединич
62	Триба
63	Лесь Ивасченко
64	Савъка Вовъчар
65	Степанъ Oиленко
66	Васил Голосченко
67	Oалендышъ
68	Вандя
69	Гринь Кучурявый
70	Педор Гармачченъко

Реєстр Війська Запорозького 1649 р. (ред. Тодийчук та ін., 1995), с. 253–257

Містечко на броді

Козацька М'ястківка — це не село і не маєток. Це прикордонне укріплене містечко на кам'яному броді через Шумилівку. Центр сотні (253 козаки), вузлова точка двох трактів, базар по неділях, ремісники і торговці, дві слободи по обидва береги, фортеця для контролю Кучманського шляху. Панів немає — козацька громада керує собою сама.

Поки що все, що ми знаємо про М'ястківку, — з реєстрів і карт: списки імен, кількість димів, точка на мапі. Жодного опису того, як це містечко виглядало. Але в січні 1654 р. московський столник запише в розписі навпроти М'ястківки одне слово — «пуста». А через п'ять місяців сирійський диякон побачить його на власні очі і опише стіни, рови, церкви і полковника, який «стежить за кордоном ляхів, Молдавії і країни татар». Що сталося між цими двома записами — перше свідчення очевидця про наше містечко.