Я ставлю три крапки на 1901 році.
Не крапку — саме три крапки, бо історія не закінчується. Але двадцяте століття — це зовсім інша робота. Дві світові війни, революція, колективізація, Голодомор, окупація, радянські десятиліття, незалежність — кожна з цих тем потребує не абзацу, а окремого дослідження на роки. Тут уже не один реєстр на століття, а сотні документів на десятиліття. Тут є живі свідки, живі спогади, живі емоції. І скільки не збирай — повної картини не складеш, бо кожний епізод треба розглядати під призмою років, а не століть.
Тому — три крапки. Не відмова, а чесне визнання меж.
Принаймні в мій час — ми не вчили в школі історію своєї малої батьківщини. Не знали, хто заснував наше село, коли збудовано церкву, через яке поле проходив шлях, по якому возили сіль із Дністра. Ми ходили повз кам'яниці, не розуміючи, що це залишки фортифікацій XVII століття. Називали річку не тим іменем і не знали, скільки разів село горіло. Зате Столітню війну Франції з Англією зі школи — пам'ятаю, хоч ні там, ні там не бував.
Це не провина — це наслідок. Наслідок століть, коли нашу історію писали інші, іншими мовами, для інших цілей. Польські люстрації, османські реєстри, російські ревізії — усе це фіксувало наші села як рядки в чужих таблицях. А своєї традиції записування нам не дали зберегти.
І все ж — ця історія існує. Вона лежить в архівах Варшави, Кракова, Відня, Києва, Вінниці. У стародруках, на полях церковних книг, у протоколах допитів і прибутково-видаткових книгах корчмарів. Треба лише знати, де шукати, — і мати терпіння читати.
М'ястківка засновувалась як бойове місто. Фортеця на Кам'яному Броді, що перекривала татарські шляхи і стерегла переправу через Марківку. Козацька сотня Зеленського, валовий замок, «боронити сторожу на полі і по шляхах». Містечко, де люди селились не для спокійного життя, а щоб тримати рубіж.
Чотириста років потому — нічого не змінилось. Городківка й зараз тримає рубіж. Як і вся Україна.
Можливо, одного дня Городківка поверне собі справжнє ім'я — М'ястківка. Ім'я, під яким вона існувала триста років, поки чергова канцелярія не переписала його на свій лад.
Можливо, ми будемо знати точний вік свого поселення і святкувати його день народження — як святкують міста, що шанують свою пам'ять.
Можливо, ми збережемо кам'яницю, церкву Благовіщення та інші пам'ятки — і передамо їх далі, наступним.
А можливо — нічого з цього не станеться.
Але тепер принаймні є звідки про це дізнатися.
Дякую кожному, хто дочитав до цього місця. Дослідження ще не завершене — воно, мабуть, ніколи й не буде. Якщо у вас є зауваження, виправлення, документи чи просто спогади — пишіть:
«Городківка. Історична спадщина» — група у Facebook
[email protected] — але Facebook зручніше
Тільки не очікуйте на швидке виправлення. Це індивідуальний проєкт, і на все потрібен час. Але кожне повідомлення буде прочитане.
С. Д.