Історія однієї знахідки
Як усе це складається докупи
Ця сторінка з'явилася наступного дня після знахідки. Вона про те, чому для одного рядка в старій книзі знадобилися три місяці роботи, власні програми, навчені читати цей почерк, і власний покажчик архівного фонду.
Спершу — сама знахідка, потім те, чого вона коштувала.
Одразу до ланцюга ↓ Шукати прізвище в текстах →Практика
Акт № 664
Подільське дворянське депутатське зібрання, 17 грудня 1802 року. Книга протоколів, тисяча сімсот п'ятдесят сім сторінок польського скоропису.
Ціна знахідки: найбільша за весь проєкт. Три місяці, власний реєстр опису фонду, дві різні програми читання рукопису — і зрештою око на восьмикратному збільшенні. Що саме довелося зняти по черзі, розписано нижче.
Імена, віки й формули звірені з оригіналом, зі збільшенням до восьми разів. Місця, які не прочитано, позначені нижче окремо.
«Marszałek Gubernski y Deputowani z powiatów wysłuchawszy prośby Urodzonych Jana y Gabriela braci rodzonych, Synów Teodora, a wnuków Michała Doliszczyńskich, w powiecie Bałtskim mieszkających…»
«Маршалок губернський і депутати з повітів, вислухавши прохання уроджених Яна і Габріеля, братів рідних, синів Теодора, онуків Міхала Долищинських, у повіті Балтському мешкаючих…»
Далі — поіменний список
| Хто | Років у 1802 | Народився |
|---|---|---|
| Ян, син Теодора × Тереса | 44 / 28 | ~1758 / ~1774 |
| — син Петро | 11 | ~1791 |
| — син Доміан | 7 | ~1795 |
| — син Григорій | 5 | ~1797 |
| — син Терентій | 3 | ~1799 |
| Габріель, син Теодора, вдівець | 41 | ~1761 |
| — син Александр | 20 | ~1782 |
| — син Іполит | 10 | ~1792 |
І два слова, які міняють картину: «mieszkają w powiecie Bałtskim we wsi Lipowenkim, DUCHOWNI PRZY CERKWIACH» — мешкають у селі Липовенькому, духовні при церквах.
А наступний аркуш містить рішення: «…Dowody za dostateczne uznawszy… do CZĘŚCI DRUGIEJ SZLACHECKIEJ KSIĘGI GUBERNI wnieść… Deklarowali» — докази визнано достатніми, рід внесено до другої частини дворянської родовідної книги Подільської губернії.
Серед поданих доказів названо метрику хрещення Яна, записану 24 березня 1758 року — батьки Теодор і Параскевія. Це найраніша відома нам згадка про документ цього роду; самої метрики ми не бачили, вона відома лише з переліку доказів.
Назви церкви ми не прочитали. Слово розірване переносом рядка, і на нашому скані пікселів на нього не вистачає: читається чи то Osic[z]kiey — тоді це Осички того самого Балтського повіту, — чи то Orsanskiey, парафії з такою назвою знайти не вдалося. Перше читання правдоподібніше за формою літер, але його підважує хронологія: найдавніша вціліла книга Осичок починається 1765 роком, а хрещення було 1758-го. Питання лишається відкритим, і ми не підставляємо замість нього зручну відповідь.
А тепер — чому цього не знаходили
Акт лежав у книзі двісті двадцять три роки. Між ним і читачем стояло п'ять перешкод, і кожну довелося прибирати окремо.
Спершу — що означає «машина прочитала книгу». Скан архівного аркуша для комп'ютера — просто картинка. Щоб по ній шукати, потрібна програма, навчена розбирати рукописний почерк: вона проходить сторінку рядок за рядком і виписує те, що на її думку там написано.
Такі програми давно читають друковані книжки, але наші документи писані від руки, вицвілим скорописом, до того ж різними мовами й абетками. Тому для цього проєкту довелося навчати програму окремо — на почерках наших писарів. Читає вона з помилками: приблизно кожне третє слово виходить хибним. Її текст — не переклад документа, а чернетка для пошуку: він підказує, на якій сторінці дивитися, а прочитує вже людина, за оригіналом.
| Перешкода | Чим знято | |
|---|---|---|
| 1 | Справи не було на диску, а лише в іменній алфавітці фонду їх понад сім тисяч | зібраний із семи джерел реєстр опису фонду: що взагалі існує і звідки качати |
| 2 | 1757 сторінок рукопису, і жодного рядка в них не набрано текстом | програма, навчена читати цей скоропис, прочитала книгу від початку до кінця |
| 3 | Текст польський, а програма була навчена на кирилиці | довелося взяти другу, навчену на латинці; перша видала на цій книзі сорок дві сторінки безглуздя |
| 4 | Прізвище шукали в кириличному написанні — латинського «Doliszczyński» такий пошук не бачить | правило: у польській справі шукати двічі — і кирилицею, і латинкою |
| 5 | Прізвище писане архаїчним довгим «ſ», машина дала «Долечинських» | око дослідника на збільшенні ×8: D-o-l-i-ſ-z-c-z-y-ń-s-k-i-c-h |
Пошук латинкою поставив цій сторінці 97 зі 100 за схожістю на шукане прізвище — найвищу оцінку за весь той день роботи. Кириличний пошук її взагалі не бачив: те саме прізвище, записане двома абетками, для машини — два різні слова.
Зверніть увагу на п'ятий рядок. Чотири перешкоди зняла техніка, п'яту — людина. Машина чесно подала кандидата, але прочитала прізвище неправильно; вирішило око на збільшеному фрагменті скану. Так тут і має бути: машина знаходить, людина вирішує.
Що змінив один акт
- Стан. Не однодворці, а духовенство при церквах — той самий стан, у якому на попередній сторінці стояв Григорій Долищинський, помічник із розпису 1821 року
- Місце. Не Ольгопільський повіт, а Балтський, село Липовеньке
- Покоління. Родовід відсунувся вгору до Міхала. Віку його в акті не названо: він постає лише як дід — «wnukow Michała»
- Найраніша згадка. Метрика 1758 року, названа в переліку доказів
І одразу наступний крок
Щойно з'явилася назва села, наш реєстр архівних справ відповів за секунду: по Липовенькому в ЦДІАК описано три метричні книги — 1766–1794, 1766–1797 і 1767–1803 років. І всі три вже лежать у нас на диску, сімдесят чотири кадри.
Ці книги покривають ті роки, коли народжувалися діти обох братів — від Александра (~1782) до Терентія (~1799). Машиною їх уже прочитано: у томі впізнається близько чотирьохсот народжень, сотні шлюбів і поховань. Людина в них ще не заглядала — це наступна робота.
Ось так це й працює: одна знахідка одразу вказує на наступну. Не «десь колись пошукати», а конкретні книги за конкретні роки — названі, знайдені й прочитані машиною того ж тижня.
Чесно про межі цієї знахідки
В акті немає Антонія і Кирила — людей, від яких відома м'ястківська лінія. Тобто зв'язок між родиною з Липовенького і родиною з М'ястківки цим документом не доведений.
Він імовірний: прізвище те саме, повіт сусідній, час підходить. Але ймовірність — не доказ, і поки ланка не знайдена, дві гілки лишаються двома гілками.
Те саме стосується й другого збігу. Липовеньке Балтського повіту — це адреса з обкладинки справи 159, розібраної на попередній сторінці. Село, повіт і стан збігаються; що з цього випливає для родоводу, ще належить з'ясувати за самими документами.
Про це варто сказати прямо, бо спокуса протилежна. Коли після місяців пошуку нарешті бачиш своє прізвище на аркуші 1802 року, найлегше в світі — дописати відсутню ланку самому. Саме так з'являються родоводи, у яких усе сходиться й нічого не правда.
Чому цей проєкт існує
Тепер видно, заради чого все решта. Не заради обсягу й не заради того, щоб «оцифрувати якнайбільше».
Щоб знайти один рядок, знадобилося: знати, що справа існує; мати її скани; мати програму, яка бере польський скоропис; здогадатися, що кирилицею це прізвище не знайдеться; пошукати ще раз латинкою; і мати покажчик, який за назвою села одразу каже, які метричні книги збереглися.
Кожна з цих речей окремо марна. Покажчик без уміння читати — перелік того, чого не прочитаєш. Уміння читати без покажчика — інструмент без матеріалу. А пошук без людського ока дав сорок дві сторінки безглуздя й хибно прочитане прізвище.
І останнє. Цей акт стосується однієї родини — але книга, у якій він лежить, має тисячу сімсот п'ятдесят сім сторінок, і майже кожна з них про чиюсь іншу. Тепер її прочитала машина, і в нашій робочій базі по ній уже можна шукати прізвище. Вивести цей пошук сюди, на сайт, — наступне велике завдання проєкту.
Саме тому «Книга роду» й збирається як спільна: робота, зроблена заради одного прізвища, однаково відкриває книгу для всіх, хто в ній записаний.
На цьому ланцюг розборів закінчується. Далі — те, заради чого він і складався: подивитися, які книги є по вашому селу, і спробувати своє прізвище в тому, що вже прочитано.
Шукайте так, як прізвище пишеться зараз, або лише його початок
Шукати прізвище →